КЗ "ДНЗ (ясла-садок) № 92" Криворізької міської ради








Доктор радить, консультує, інформує

Ст. медична сестра

Малеран Оксана Вячеславівна

В закладі працює з 2007 р.

медичний стаж 12 років.

 

Чи варто боятися щеплень?

 

 

Інфекційні захворювання з давніх часів були великим лихом для людства. Епідемії частіше забирали життя людей і у більших кількостях, ніж війни та стихійні лиха. 

Термін інфекції означає проникнення в організм людини мікроорганізму, який може викликати захворювання. 

Протягом багатьох століть лікарі та вчені говорять про необхідність не скільки лікувати, а скільки попереджати захворювання. 

Але людство навіть не могло уявити ті успіхи , які забезпечують профілактичні щеплення. Завдяки вакцинації у світі врятували мільйони людських життів. 

Інфекції, що мали широке розповсюдження, стали керованими.Щоб з'ясувати, чи потрібна сьогодні вакцинація, що вона дала людству, необхідно відповісти на три головні питання:

   - Які жертви приносило людство на алтар інфекційних захворювань до введення вакцин?
   - Що ми маємо сьогодні з інфекційних хвороб?
   - Що чекає людство у випадку відсутності вакцинації? 

Найбільш демонстративний досвід боротьби із натуральною віспою - інфекцією, що забрала життя багатьох людей. Так у Європі в ХУІІ ст. тільки від віспи померло 60 і млн. людей. Ті що вижили, залишились жити із тяжкими |ускладненнями, що призвели до повної втрати і працездатності. 

І тільки завдяки вакцинації у всьому світі в ' 80-х роках ліквідовано натуральну віспу. Яскравим прикладом ефективності вакцинації являється також щеплення проти дифтерії. В довакцинальний період в нашій країні хворіло дифтерією від 40 до 80 тис. дітей щорічно. Смертність складала майже 50%, тобто помирала кожна друга захворіла дитина. 

В 1932 р. розпочато масову імунізацію проти захворювання і вже в 50-х роках XX ст. захворюваність знизилась в 6 разів і продовжувала знижуватися.

У 80-х роках з'явилася інформація, що вже все добре і щеплення скоріше не потрібні, ніж корисні. Лікарі-педіатри скоротили кількість щеплень, батьки відмовлялися від вакцинації дітей, дорослих майже не щеплювали, але наслідки не заставили себе довго чекати. 

В 1991 р. захворюваність дифтерією виросла в 50 разів, було зареєстровано понад 17 тис випадків захворювання, із них 3 тис. серед дітей. Згідно даних ВООЗ в Україні від дифтерії помирає 10%захворівших.



Щоб зупинити епідемію дифтерії, почали знову масову імунізацію дорослих і проводили додаткові щеплення дітям. І тільки завдяки таким діям захворюваність на дифтерію не реєструвалася. Останній випадок носійства збудника дифтерії зареєстрований в районі в 1998 р.

Отже, якщо припинити проведення щеплень проти дифтерії, то захворювання знову підійме голову, відомо з якими наслідками, із сотнями смертельних випадків.

Не менш вагомо вплинула імунізація на захворюваність такою небезпечною інфекцією, як правець, який відомий людству понад 2500 років. Правець протягом всієї історії був постійним і незмінним супутником війн. 

Але виникав він не тільки внаслідок військового травматизму, а й в мирний час - ця інфекція забирала тисячі людських життів. Перебіг хвороби надзвичайно тяжкий, і кожен другий помирав. Лише вакцинація дозволила перемогти цю небезпечну хворобу, щорічно зберігає життя більш ніж 500 тис. людей і є надійним методом попередження цього захворювання. Тому тільки некомпетентні люди можуть заперечувати необхідність щеплень.


Кір - це інфекція, яка до 60 років минулого століття була однією із найбільш розповсюджених у Європі. Протягом життя майже кожен хворів на кір.

В Україні протягом 15 років з початку XX ст. від кору померло близько 500 тис. дітей. Причиною смерті були ускладнення у вигляді пневмонії. З початку введення вакцинації проти кору в Україні пройшло понад 50 років, за цей час захворюваність зменшилась в 100 разів. 


  Знову ситуація склалася як і з дифтерією: байдужість батьків і лікарів, недоліки в проведенні вакцинації і навіть рекомендації, що щеплення можна не проводити - результат не змусив себе довго чекати - в 2001 р. захворюваність зросла у 20 разів, а в 2006 р. - ще більше.

В Україні захворіло на кір тільки в 2006 р. 42124 особи, померло 20 дітей.

В Гребінківському районі до 1982 р. щорічно реєструвалися 10-30 випадків.

З 1983 р. захворюваність на кір реєструється у вигляді поодиноких випадків: 1983 р. - 1 вип., 1986 р. -2 вип., 2006 р. - 1 вип. Це є результатом досягнення високого відсотка щеплення дітей проти кору - 98,5%.

Основною причиною епідемічного підйому кору було збільшення кількості невакцинованих осіб.

Ще одна інфекція, доцільність щеплень проти якої важко заперечувати, це кашлюк - бактеріальна інфекція з крапельним шляхом передачі. Кашлюк особливо небезпечний для дітей віком до 2-х років. По рівню захворюваності кашлюк поступався лише кору. Захворюваність в Україні в довакцинальний період складала понад 100 тис. дітей в рік.

Завдяки імунопрофілактиці щорічно в світі попереджено захворювання 5 млн. дітей та 760 тис. смертей від цієї інфекції. Після введення масової імунізації р 1963 р. кількість хворих зменшилась в 200 разів.

Поліомієліт або дитячий параліч - тяжке інфекційне захворювання, що супроводжується ураженням нервової системи і розвитку паралічу.

В середині минулого сторіччя епідемія поліомієліту мала Місце в 70 країнах світу. В Україні за період 1954-1958 р.р. захворіло на поліомієліт 15 тис. дітей, значна частина яких залишилася інвалідами. Після застосування вакцини захворюваність знизилась, і в 2002 р. 

Україна в складі Європейського регіону отримала статус території, вільної від поліомієліту. Але ВООЗ не відмінила вакцинацію, що пов'язано з циркуляцією збудника в інших регіонах світу і збереження небезпеки захворювання. В минулому році спалах захворювання на поліомієліт зареєстрований в Тад^икістані, де захворіло на паралітичний поліомієліт кілька сотень дітей.


Яскравим прикладом ефективності вакцинації є щеплення проти епідемічного паротиту (в народі "свинка"). В 90-х роках в Україні в зв' язку з недостатньою кількістю отриманої вакцини не всі діти отримали щеплення. В результаті рівень захворюваності зріс більш ніж в 10 разів, а знизився лише після введення додаткового щеплення дітям 6-річного віку.

 Щорічно реєструвалося до 200 випадків захворювання на епідпаротит: 1990р. -24 вип.; 1991 р. -167 вип. Завдяки імунізації захворюваність з 1991 р. по 2003 рік зменшилась в 10 разів, а після введення додаткового щеплення дітям шести років проти кору, паротиту, краснухи в районі з 2003 року не зареєстровано жодного випадку захворювання епідемічним паротитом. 

Помітно зменшилась захворюваність краснухою: в 1998 р. зареєстровано 55 вип.,2002 р. - 66 вип., 2003 р. - 23 вип., 2006р. • 19 вип., 2007р. -1 вип., 2008 р. - 2 вип., 2009р. - жодного випадку.

І таких фактів дуже багато. Вже через рік після введення вакцинації показник захворюваності до того чи іншого захворювання знижується в 10, а кору -в 100 разів.

Це ще раз підтверджує, що найбільш ефективним засобом профілактики крапельних інфекцій є вакцинація.

З кожним роком в країні з'являється все більше вакцин багатокомпонентних, тобто коли за рахунок однієї інфекції діти захищаються від трьох і навіть шести інфекційних захворювань.

Згідно з наказом МОЗ України N9 48 від 3.02.2006 р. "Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні" на сьогодні визначені 10 інфекцій, проти яких щеплення в Україні є обов'язковими, а саме: проти туберкульозу, гепатиту В, дифтерії, кашлюка, правця, кору, паротиту, краснухи, поліомієліту та гемофільної інфекції. 

Всі вакцини, які включені до національного календаря профілактичних щеплень, закуповуються централізовано за кошти державного бюджету. На сьогодні щеплення однієї дитини віком до року коштує державі 790,9 грн.

В усьому світі дітям проводять щеплення. За даними ВООЗ зараз вакцинацією охоплено більше ніж 80% дітей світу. Жодна країна світу не відмовляється від імунопрофілактики, страхуючи себе від епідемій. Щеплення - необхідні. Відмовляючись робити дітям щеплення, батьки ризикують здоров"ям своїх малюків.

Немає більшої трагедії, ніж втрата життя дитини через хворобу, яку можна було б попередити простим щепленням. 

 

 

Болезни грязных рук

 

 

Болезни, распространяющиеся через желудочно-кишечный тракт: Дизентерия, холера, брюшной тиф, сальмонелез, кишечные расстройства, гельминтозы (заболевания, вызываемые кишечными паразитами - глистами) , гепатит. Также, Трахо́ма — хроническое инфекционное заболевание глаз, вызываемое хламидиями и характеризующееся поражением конъюнктивы и роговицы с исходом в рубцевание конъюнктивы, хряща век и полную слепоту. 
Заболевания, передающиеся половым путём (бытовой сифилис, например) . 
Чесо́тка — (заразное кожное заболевание) , акариаз, вызываемый микроскопическим паразитом — чесоточным клещом или чесоточным зуднем. Туберкулёз - в основном, воздушно-капельный путь распространения, но алиментарный (вместе с пищей) - тоже возможен, хотя и редко. 
Возбудители этих заболеваний попадают в организм человека с грязных рук, вместе с пищей или при контакте со слизистыми поверхностями .

        

 

  Гепатит А
Гепатит А – це захворювання печінки, викликане вірусом гепатиту А.
Захворіти на гепатит А може людина в будь-якому віці.

У світі все ще розповсюджене захворювання на гепатит А. У дітей молодшого віку, які інфіковані вірусом, як правило, відсутні клінічні прояви гепатиту А. Від таких дітей часто інфікуються діти старшого віку, а також дорослі.

Дотримання правил особистої гігієни та належного санітарного стану допомагають попередити захворювання на гепатит А. Крім того, для осіб старших 1 року існують вакцини, які забезпечують довготривалий захист від вірусного гепатиту А. З метою короткотермінової профілактики цієї інфекційної хвороби може застосовуватись імуноглобулін.

Як можна заразитися?

Вірус гепатиту А (ВГА) виділяється з фекаліями хворих на гепатит А. ВГА передається від людини до людини через харчові продукти та воду, забруднені випорожненням хворої людини. Широке розповсюдження вірусу відбувається в місцях з низьким рівнем санітарії та особистої гігієни.

Хворі на гепатит А можуть інфікувати вірусом інших осіб в родині та статевих партнерів. 

Хто має найбільший ризик заразитися гепатитом А?

Особи, які проживають чи мають  контакти з хворим на гепатит А.

Особи, які вживають наркотики.

Діти та персонал дитячих закладів (особливо в дитячих закладах, де відбувається обслуговування дітей в підгузниках), де дитина чи працівник хворі на гепатит А.

Мандрівники, які збираються подорожувати до країн з високим рівнем захворюваності на гепатит А.

Особи, з порушеним процесом згортання крові, які отримують препарати крові.

Пацієнти чи персонал закладів для розумово відсталих осіб, у випадках захворювання на гепатит А пацієнта чи працівника.

Особи, які доглядають за інфікованими вірусом гепатиту А тваринами в науково-дослідних лабораторіях (за виключенням лабораторій, де виконуються планові дослідження за допомогою тестів).

Як дізнатися, що Ви хворі на гепатит?

В інфікованих дітей, як правило, не спостерігається ніяких симптомів захворювання. Клінічні симптоми гепатиту А проявляються у кожного третього з чотирьох захворілих дорослих осіб. Симптоми інфекційної хвороби розвиваються через декілька днів після зараження.

Ознаки захворювання:

·         підвищення температури

·         пожовтіння склер очей

·         потемніння сечі

·         нудота

·         втома

·         втрата апетиту

·         біль в животі

·         блювота

Хворий на гепатит А може інфікувати інших осіб протягом тижня перед появою симптомів та під час першого тижня після проявів клінічних ознак захворювання. Хворі, у яких відсутні клінічні ознаки захворювання, також є джерелом вірусу гепатиту А. Це найчастіше спостерігається у дітей молодшого віку, в результаті догляду за такими дітьми відбувається інфікування дорослих та дітей старшого віку.

В більшості випадків від гепатиту А не вмирають. Захворювання на гепатит А не переходить в хронічну форму. У осіб, які видужали, розвивається стійкість, на все життя імунітет проти гепатиту А. Людина, яка перехворіла гепатитом А, не захворіє ним вдруге.

Як уникнути зараження?

 

 

    ЗАВЖДИ  МИЙТЕ

руки після користування туалетом, після заміни підгузника дитини, перед приготуванням чи споживанням їжі.

Вакцина проти гепатиту А забезпечує довготривалий захист проти цієї хвороби та рекомендується для осіб у віці більше1 року.

З метою забезпечення довготривалого захисту від гепатиту А, дітям та дорослим необхідно вакцинуватись. Слід отримати два щеплення вакциною проти гепатиту А або три щеплення комбінованою вакциною проти гепатитів А та В. Після отримання першого щеплення вакциною Ваш лікар чи медична сестра призначають дату наступного щеплення.

Застосування імуноглобуліну для забезпечення короткотермінового захисту від гепатиту А рекомендується у двох випадках:

для мандрівників – замість або додатково до вакцинації проти гепатиту А;

для невакцинованих осіб, які недавно перебували в контакті з хворим на гепатит А;

Для забезпечення ефективної дії імуноглобуліну його необхідно ввести не пізніше двох тижнів з часу контакту з хворим на гепатит А.

Чи можна заразитися гепатитом через воду чи їжу?

Гепатитом А можна заразитись після контакту із хворим на гепатит А, а також:

при споживанні фруктів, овочів чи інших продуктів харчування, котрі могли бути забруднені вірусом під час транспортування або приготування;

при споживанні сирих молюсків, що виловлені у воді забрудненій стічними водами;

при споживанні забрудненої вірусом води чи льоду.

Чи можливо знищити вірус гепатиту?

Вірус гине при нагріванні протягом 5 хвилин при температурі +850С (1850F) та протягом 1 хвилини при кип’ятінні. Вірус може розповсюджуватись через термічно оброблену їжу, якщо вона була забруднена вірусом після приготування. Для знищення ВГА рекомендується відповідний режим хлорування питної води.

Кому необхідно вакцинуватися від гепатиту А?

Дітям, які проживають в районах та містах з високою захворюваністю на гепатит А (місцеві управління охорони здоров’я нададуть Вам інформацію про рівень захворюваності на гепатит А на конкретній території);

Мандрівникам, які подорожують у країни з  високим рівнем захворюваності на гепатит А (для максимального захисту перше щеплення вакциною слід зробити хоча б за 4 тижні до початку подорожі);

Особам, у яких підвищений ризик інфікування обумовлений їхньою сексуальною орієнтацією (гомосексуалісти);

Особам, які вживають наркотики;

Хворим з хронічними захворюваннями печінки та особам, у яких можливий розвиток хронічної патології печінки (наприклад, хронічні носії вірусів гепатитів В і С, алкоголіки);

Особам з порушеним процесом згортання крові (наприклад, хворі на гемофілію), які отримують препарати крові;

Особам, які працюють з інфікованими вірусом гепатиту А тваринами в науково-дослідних лабораторіях (вакцинувати медичних працівників, як правило, не рекомендується).

 

 

Як боротися із шкідливими звичками у дітей?

Сьогодні у кожної людини є речі, які їй заважають. Це  є шкідливі звички. Дорослі люди вміють або намагаються боротися з ними самі, а діти ж самі цього робити не вміють. Тому позбавитися від шкідливих звичок їм повинні допомогти батьки. Також ми розповімо вам, через що з’являються шкідливі звички і як з ними боротися.

Однією з найпоширеніших шкідливих звичок є звичка смоктати палець. Зазвичай така звичка у дітей віком 2-4 роки. Чому вони це роблять? Все просто це їх заспокоює. Може бути таке, що дитина смоктала палець, коли знаходилася ще в утробі матері і почувала себе так у безпеці і тепер малюк намагається повернути те відчуття захищеності, коли йому стає страшно. Також причиною такої звички може бути втома, хвороба або може бути нудне проведення часу, або ж він звикає до нової обстановки.

Також багато дітей так засинають, прокинувшись вночі, дитина може поставити палець в рот і заснути знову. З такою шкідливою звичкою, звичайно ж, варто боротися. Особливо не лякайтеся, якщо ваша дитина смокче палець у віці 2 років, тому що так вона не завдає ніякої шкоди формуванню прикусу нижньої щелепи. Якщо ж вашій дитині вже 4 роки, то на цю ситуацію варто дивитися по-іншому. Якщо ваша дитина пасивно тримає палець у роті, то таким чином вона ніяк не шкодить собі, якщо ж вона активно смокче палець, то так вона може завдати шкоди формуванню прикусу. Тому в другому випадку краще відучуйте дитину від цієї звички, поки їй не виповнилися 3 роки, для того, щоб у вас потім не було з цим проблем. Старайтеся дитину за це не карати. Покарання буде даремним, також як, і говорити постійно “вийми з рота палець”.Мастити палець чимось несмачним або ж надівати гумовий напальчник жорстоко, тому що коли дитина смокче палець, так вона лише намагається заспокоїтися. Погрожуючи і караючи дитину, ви нічого не доб’єтеся. Дитина навпаки вам наперекір може смоктати палець. Ваш малюк перестане смоктати палець у будь-якому разі, тому що з часом він знайде інший спосіб заспокоюватися. Якщо ви помітите деяку закономірність, тобто певне місце або час, коли ваша дитина смокче палець, наприклад, при перегляді телевізора, то ви можете знайти заміну цій звичці, наприклад, дати гумовий м’яч, щоб дитина м’яла його. Вашими основними діями є з’ясування причини і пропозиція будь-якої альтернативи, щоб позбавитися від шкідливої звички дитини.

Також дуже поширеною шкідливою звичкою є звичка гризти нігті. Ця шкідлива звичка є не лише у дітей, але також і у дорослих. Найчастіше діти використовують цю звичку після 4 років. Приблизно 1/3 частину дітей у віці до 10 років гризуть нігті. Манера гризти нігті не шкодить вашому здоров’ю, вона призводить лише до негарних обгризених нігтів. Але все таки деякі наслідки можуть бути, іноді в невеликі ранки може потрапити інфекція, від цього може бути запалення пальців. Також, правда дуже рідко зустрічається, але все таки у деяких тріскається зубна емаль.

Люди вважають що погані звички з’являються внаслідок стресу. Коли люди нервують, вони починають гризти нігті. Але учені ще не до кінця дослідили цю проблему. У багатьох манера гризти нігті передається у спадок, у багатьох сім’ях діти гризуть нігті, якщо їх батьки досі або колись давно це робили. Інші вважають, що ця звичка придбана. Також, є думка, що гризуть нігті ті діти, які колись смоктали палець. Але з’ясовується, що це не так, не усі діти, які смоктали палець, потім гризуть нігті. У дітей виникають шкідливі звички внаслідок стресових ситуацій, наприклад, переїзд на нову квартиру, або розлучення батьків або ж просто захоплююча розповідь перед сном. Те, що для дорослих вважається не дуже стресовою ситуацією, для дітей може бути хвилюючим. Для того, щоб позбавитися від манери гризти нігті, батькам слід спостерігати за дитиною, які ситуації змушують її робити це.Після цього намагайтеся уникати таких ситуацій або ж змінювати їх. Постарайтеся змінити саму ситуацію, а не поведінку дитини. Пам’ятайте про те, що методи покарання в таких випадках не підходять. Тобто бити по руках дитину не потрібно. У старшому віці дітям варто робити зауваження або ж намазувати нігті чимось гірким. Багато батьків дітям близько 4 років мастять нігті йодом або зеленкою. Від звички гризти нігті дуже складно позбавитися, тому батькам знадобиться багато терпіння і винахідливості.

Головне проявляйте наполегливість у боротьбі з шкідливими звичками дітей. Але позбавлятися від шкідливих звичок треба м’яко, ненав’язливо і ласкаво.