КЗ "ДНЗ (ясла-садок) № 92" Криворізької міської ради








Сторінка музкерівника

                 

Музично-співоче виховання дуже тісно взаємопов’язане з іншими формами духовного виховання і становить базову основу естетичного розвитку дитини. У процесі зростання дитячого організму формуються поняття малечі, котрі з часом стануть естетичними поглядами майбутньої особистості. На все це невпинно впливає і та звукова атмосфера, у якій починає розвиватися дитина. Процес цей не односторонній — всі вищезгадані фактори впливають і на музичне виховання.

В яких напрямах будується музичне виховання? Більшість педагогів світу прийняли концепцію, яка була запропонована ведучими педагогами-музикантами, такими, як М. Лисенко, К. Квітка, К. Стеценко, і базується на двох постулатах: класичній музиці світової скарбниці та традиційній автентичній фольклорній спадщині. Не тільки вони, але й такі педагоги, як В. Сухомлинський, С. Русова,

К. Ушинський вважали, що кожний народ повинен починати музичне виховання майбутньої генерації з народної музики. Через малі музичні форми, ігровий фольклор треба поступово прийти до всесвітньої спадщини. В основі музичного виховання мають бути цінні, вагомі музичні взірці, бо саме вони формуватимуть майбутні смаки індивідуальності.

Музичне виховання треба починати від самого народження дитини. Якось Золтана Кодая, який був міжнародним президентом з питань музичного виховання при ЮНЕСКО, спитали, коли ж треба починати? Він відповів: «Музичне виховання дитини починається за дев’ять місяців до народження дитини». З часом, маючи хороший досвід у роботи з дітьми та музикантами, він себе виправив: «Музичне виховання дитини починається за дев’ять місяців до народження матері дитини». Цим він хотів підкреслити високу виховну, естетичну роль музики у передачі майбутнім поколінням генної пам’яті нації.

Таким чином, завдання рідної домівки, ясел, дитячого садка полягає в тому, щоб якомога раніше і планомірно почати формування дитячої душі. Успіх залежить від духовного стану, професійної підготовки та вміння любити дітей.

Народ можна назвати культурним тільки тоді, коли музичні горизонти бачать всі. Поступово малі діти перейдуть до школи і почнуть більш ретельно вивчати музику як серйозний предмет. Запис і читання нот також треба буде планувати з відповідним порядком і методою, але зробити так, щоб діти це сприймали легко і невимушено, щоб це було продовженням гри. Звичайно, спів, що не потребує ніяких матеріальних затрат, повинен бути вокально привабливим, а вихователь має розглядати його як справжнє мистецтво. Це найкраща форма музикування, найприродніший спосіб, що передує грі на інструменті. Співати та читати ноти можна навчити кожного, і таким чином сприяти колективному співу та музикуванню. Так виховуються не тільки хороші музиканти, а й весь загал на чутливість до світової та національної культури. Для цього починати необхідно якомога раніше і продовжувати протягом багатьох років.

Якщо ми хочемо, щоб наше суспільство пишалося не тільки поодинокими талановитими музикантами, котрі пройдуть горнило професійних шкіл, стаючи «спортсменами» у цій галузі, то повинні все зробити для того, щоб якомога ширший загал розумів світ справжньої музики, міг оцінити та практично вмів самостійно музикувати. Це давно вже зроблено у високорозвинених країнах Європи.

 

НАРОДНІ ІГРИ – ЯК ЗАСІБ МУЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ.

Розвиток духовності неможливо уявити без відчуття себе частинкою свогонароду, його культури. Фольклор – одна з тих складових частин духовноїкультури, в якій найповніше виявлені її національні елементи, притаманніпевному народові риси характеру. Фольклор – доступна для всіх безвинятку форма вияву себе, свого світосприймання. Українська музичнапедагогіка вважає народне музичне мистецтво однією з важливих основсистеми музичного виховання і навчання. Через творчість свого народудіти краще розуміють мистецтво інших народів, гостріше сприймають інших народів, гостріше сприймають івідчувають загальнолюдське. Із захопленням діти виконують твори дитячого фольклору : колискові,заклички, забавлянки, скоромовки. Римована мова цих творів пробуджує удітей образну фантазію, викликає інтерес до звуковидобування, довідтінків мовної інтонації: Росте морква із земліАбо вирву , або ні.Раз, два, три.Ходить квочка коло кілочка,Водить діток – дрібних квіток,Діти – квіти, квок! Оволодіти рідною мовою з її барвистими відтінками допомагають дітямнародні ігри. Їх проведення супроводжується вживанням різноманітноїлексики, багатої на слова, які діти засвоюють у процесі ознайомлення здовкіллям. А до того ж, гру можна добирати відповідно до теми заняття. Наприклад, тему “Праця дорослих” доповнять ігри – пісні: “А ми прососіяли” і “Шевчик”, “Соловейку, сватку, сватку”; до теми  “Народні обрядита традиції” лучитимуться “Подоляночка”, “Горобейко” “Ірву, ірвугорішечки” тощо. У народних іграх часто зустрічаються слова - синоніми: впала, припала;живі, здорові, які збагачують словник дітей. Різноманітні вигуки:гей-гей, дрібу-дрібу, так-так; пестливі суфікси: голуб’ята, травичка, огірочки, морквиця – надають мові експресивності, емоційності. А який багатий ігровий фольклор на порівняння (личко немов скляночка), образні вирази (діти-квіти, весна красна), епітети (сизокрилая, молоденькая).Показові для українських народних ігор різноманітні повтори. Деякі точно відтворюють окремі слова і словосполучення протягом усієї гри (“Ой так, ой так , ой так сіють мак”), в інших – у повторі щось змінюється. Дітям до вподоби сучасні українські пісні, які виходять із джерел народних. Вони співучі, ніжні, глибокі, мелодійні. Серед них пісні нашого земляка Євгена Боднаренка на слова Тамари Коломієць: “Хиталочка –гойдалочка”, “Променята”, “ Співаночка – весняночка”, “Від весни до зими”. Безцінні надбання предків, що перейшли нам у спадок, – свята і обряди, пов’язані із зустріччю та проводами Нового Року. Це різноманітні щедрівки, колядки. До речі, давньою дитячою колядкою є “Спи, Ісусе, спи”, яку ми співаємо з дітьми на заняттях. Зимові свята супроводжуються водінням кози, ведмедя, рядженням у маски і перевдяганням. Окрему групу складають веснянки, гаївки (“Ой весна, весна днем красна”, “Вербовая дощечка”), русальні пісні. Присвячувалися вони закінченню весни і початку літа. Їх співали під час так званих “ зелених свят”. Найбільш широким є жниварський пісенний цикл. Це своєрідний апофеоз землеробської праці селянина – трударя. За своїм походженням він такий же давній, як і праця хлібороба. Це підтверджує подібність жниварських пісень усіх слов’янських народів (пісня-гра “Синичко, синичко”). Українська народна обрядовість і деякі пісенні мелодії були використані в операх П.Чайковського” “Черевички”, М.Римського – Корсакова “Ніч передРіздвом”, М.Лисенка “Утоплена, або Русальська ніч”, “Різдвяна ніч”. Отже, збереження надбань українського - народу, його звичаїв, обрядів, фольклору, зокрема дитячого: колисанок, казок, лічилок - і їх використання в роботі з дітьми привчатиме дітей до української мови, її мелодійності, ритму, співучості і неповторності.