Логопедія

Мовлення — це основа спілкування, розуміння, комунікабельності в суспільстві. Воно є не лише засобом для передачі думки, але й естетичним засобом. Однак повноцінний розвиток особистості дитини неможливий без виховання правильного мовлення.

Із самого народження дитини батьки прислуховуються до кож­ного звуку свого малюка, намагаючись почути перше слово­сполучення, потім — слово, пізні­ше — речення. І чим дорослішою стає дитина, тим більшими стають вимоги до її вимови.

Але що робити, якщо ваша дитина неправильно вимовляє деякі звуки? Інколи достатньо, щоб дитина почула правильну вимову дорослих, повторила за ними і почала правильно вимовляти «важкий» звук. Але іноді цього буває замало і звуки «не даються».

Батькам треба набратися терпіння і почати заняття. Виконання цього завдання пов’язане з певними труднощами, тому на допомогу батькам і дітям приходять спеціалісти-логопеди. Тільки вони можуть визначити рівень порушення звуковимови у дитини.

Логопедія! Що це означає?

Логопедія — наука про порушення розвитку мовлення, його подолання й попередження шляхом спеціального корекційного навчання та виховання.

Логопедія є одним із розділів спеціальної педагогіки — дефектології. Термін логопедія утворений від грецьких слів: логос (слово, мовлення), пейдео (виховую, навчаю), що у перекладі означає «виховання мовлення».

Предметом логопедії як наукової дисципліни являється вивчення закономірностей навчання й виховання осіб із порушеннями мовлення та пов’язаними з ними відхиленнями в психічному розвитку. Логопедія підрозділяється на дошкільну, шкільну та для дорослих.

Саме логопедичні знання допоможуть батькам правильно оцінити мовленнєвий розвиток своєї дитини, вчасно звернути увагу на можливі проблеми, аби не втратити дорогоцінного часу для якнайшвидшого їх подолання.

Вікові етапи мовленнєвого розвитку дитини

Згідно з віковою характеристикою мовленнєвого розвитку дитини в перші тижні життя дитина кричить, що сигналізує про голод, біль, дискомфорт тощо. У перервах між годуваннями дитина спить. Дитина нормально ссе груди (соску). Фізичний розвиток проходить нормально. Можливе порушення: постійний нав’язливий крик із захлинанням, що супроводжується порушенням режиму сну, може бути ознакою органічного ураження центральної нервової системи. Такі порушення у годуванні дитини, як: не бере груди, не може смоктати, захлинається, молоко виливається через ніс — можуть свідчити про органічне ураження нервової системи (слід негайно звернутися до педіатра та невропатолога).

У кінці першого — на початку другого місяця життя дитини спостерігається зосередження на мовленні дорослого (дитина затихає, уважно слухає, часто усміхається).

Етап життя дитини у два-три місяці характеризується пошуком обличчя того, хто розмовляє.

У три місяці — починається агукання.

У п’ять-шість місяців — з’являється лепет. Можливі порушення: відсутність або швидке затухання лепету, відсутність мовлення в цілому свідчать про порушення слуху, інтелекту чи органічне ураження головного мозку.

Приблизно в один рік дитина вимовляє до 10 слів.

А в 1 рік 8 місяців — 2 роки у мовленні дитини застосовується до 40 слів. З’являються короткі перші речення, як правило, з двох слів.

У два роки дитина розуміє значення однини та множини іменників, значення слів із значенням зменшеності-пестливості.

У три роки дитина утворює нові слова за допомогою словотвору, з’являються багатослівні речення (з трьох і більше слів).

У чотири роки дитина засвоює всі відмінкові та родові закінчення іменників і прикметників (крім найбільш складних нетипових випадків), дитина може контролювати граматичні помилки в мовленні інших людей. Дитина знає й називає основні кольори та основні збірні поняття.

У п’ять років у дитини повністю сформована звуковимова (правильно вимовляє всі звуки, називає та повторює слова різної складової структури). Порушення звуковимови після досягнення дитиною п’ятирічного віку є патологічними. Тому, помітивши порушення вимови навіть кількох звуків у дитини, слід якомога раніше звернутися до логопеда.

 Коли і як з’являються звуки в мовленні дитини

Маленька дитина не завжди зразу оволодіває правильною вимовою, навіть при нормальному мовленнєвому розвитку.

Багато звуків дитина вимовляє майже без зусиль: [м, н, т, п] і, звичайно, голосні звуки. Найважче даються шиплячі [ж, ш, ч], свистячі [с, з, ц], а також сонорні [р] і [л].

Неправильна вимова в дітей до трьох років є нормою. Але не пізніше п’яти-шести років дитина має оволодіти правильною вимовою всіх звуків рідної мови. Після цього віку будь-які порушення у вимові звуків вважаються дефектом звуковимови.

Наведемо тут дані, які допоможуть батькам слідкувати за своєчасною появою в мовленні дитини різних звуків.

Наприклад, у віці 1—2 роки в мовленні дитини з’являються звуки А, О, Е, П, Б, М; у 2—3 роки — звуки І, И, У, Ф, В, Т, Д, Н, К, Г, Х, Й; у 3—5 років — звуки С, З, Ц, Ш, Ж, Ч, Щ; у 5—6 років — звуки Л, Р.